Контекст: Міжфункціональна команда у великій компанії не може прийти до узгодженого бачення майбутнього. Постійні суперечки, рішення приймаються повільно, відчуття «глухої стіни».
Коучинговий підхід: Стандартні фасилітаційні практики не дали ефекту. Тоді коуч створює простір для метапозиції — «порожню кімнату». Умовно, учасники «залишають» свої ролі і стають голосами свідомості системи.
Інструкція:
- На фліпчарті коуч пише: «Що хоче сказати ця система про себе?»
- Кожен учасник говорить не від себе, а від імені всієї команди. Наприклад: «Я — команда. Я втомилася від боротьби. Мені потрібна ясність.»
- Коуч ставить запитання: «Що я боюсь сказати?», «Чого я не визнаю?», «Що мене стримує в розвитку?»
- Після діалогу — спільне обговорення: що ми щойно почули про себе?
Кейс 2: «Хроніка повторення» — метапозиція у часі
Контекст: Невелика неурядова організація постійно переживає одні й ті самі кризи — нестача фінансування, вигорання, відтік людей. При цьому знову і знову намагається реалізовувати нові проєкти без глибокої переоцінки.
Коучинговий підхід: Застосовується метапозиція у часовому континуумі: розгортання “хроніки повторення”.
Інструкція:
- Учасники створюють спільну хронологію: які «вузли» пережила організація за останні 5 років?
- Кожен описує, що було на рівні атмосфери, відчуттів, рішень.
- Коуч ставить запитання: «Які мотиви повторюються?», «Які рішення ми вживаємо знову і знову?», «Які уроки залишилися неінтегрованими?»
- Далі — рольова вправа: «Що сказав би голос цієї хроніки?» — кожен говорить від імені організації.
Вправа: «Вісім кіл метапозиції»
Мета: Поступове підняття учасника або групи з поверхневого рівня сприйняття до емерджентного — через серію метапозицій.
Формат: Індивідуально або в групі (2–6 осіб)
Етапи:
- Перше коло: Що я відчуваю? (тілесні відчуття, емоції)
- Друге коло: Що я думаю? (думки, судження, припущення)
- Третє коло: Що я хочу сказати? (відкриті бажання, потреби)
- Четверте коло: Як я бачу ситуацію збоку? (нейтральний опис)
- П’яте коло: Що хоче ця система? (припущення щодо внутрішньої логіки цілого)
- Шосте коло: Що повторюється? (візерунки, цикли)
- Сьоме коло: Що я не бачив(-ла) досі? (сліпі плями)
- Восьме коло: Що зараз народжується? (емерджентне бачення)
Вправа: «Слухання крізь метафору»
Мета: Вивести свідомість групи або організації на символічний рівень.
Формат: 4–12 осіб. Фасилітується коучем.
Хід:
- Коуч запитує: «Якби ця команда була ландшафтом/істотою/місцем — що б це було?»
- Кожен малює або описує свою метафору. Без пояснень.
- Далі — обмін: «Якою була б історія цієї істоти?», «Що вона переживає?», «Що її трансформує?»
- Коуч запитує: «Яка спільна історія проявляється?» — група синтезує нову ідентичність.
Поради коучу: як зберігати етичну метапозицію
- Не випереджай систему. Дозволь їй самій проявити свої сенси — твоя метапозиція має бути обережною.
- Працюй із собою. Щоразу, коли ти виводиш когось у метапозицію — запитай себе: «Звідки я дивлюся?»
- Слухай через паузи. Справжні емерджентні сенси не завжди говоряться словами — вони «протікають» у тиші.
- Визнавай недосконалість. Метапозиція не дає повного контролю — лише можливість бачити глибше. І це вже багато.
Метапозиція — це інструмент не лише для мислення, а для створення нових внутрішніх просторів, де система може побачити себе вперше. Це дзеркало, яке не просто відображає — воно народжує нову ідентичність.
Коли коуч працює з повагою до емерджентної природи свідомості, він стає не фасилітатором змін, а акушером нового життя системи.